Жінка-лідерка в чоловічому світі: коли стать — не стиль, а стиль — не вирок

Лідерство — це завжди про готовність брати на себе відповідальність, вести команду й приймати непрості рішення. 19 листопада світ відзначає День жінок-підприємиць — нагадування про силу та вплив жінок, які змінюють бізнес і суспільство.
А що означає жіноче лідерство в Україні сьогодні? Щодо цього зі спільнотою Бізнес-школи KSE поділилася думками Ірина Папуша — співзасновниця та президентка Women Leaders for Ukraine, викладачка KSE GBS.

Жіноче лідерство і лідерство жінок – поняття, які традиційно сприймають як синонімічні. Але насправді вони дуже різні. Загальні ознаки лідерства – незалежність, боротьба, об’єктивність думки, сміливість її висловлювати й не слідувати сліпо порадам, цілеспрямованість, відстоювання власної позиції, впливовість, амбіційність. Показово, що всі ці якості більше характеризують чоловіків як стать, ніж жінок

Суспільство сприймає жінку як м’яку силу, яка підтримує, розвиває горизонтальні зв’язки. Жінки – інтегратори, командні гравці. Під жіночим лідерством розуміють м’який стиль управління, що створює безпечне середовище. Але коли ми повернемося до визначення лідерства, то ці ознаки виглядають протилежними до його рис.

Натомість лідерство жінок – це лідерство тих осіб, які мають жіночу стать. Саме воно переважає сьогодні в Україні: ми граємо за правилами, які встановило суспільство, фактично – за чоловічими правилами, виявляємо амбіційність, наполегливість, цілеспрямованість, жорсткість. При цьому суспільство сприймає таких жінок як агресивних і оцінює швидше негативно, ніж позитивно.

35% свободи: коли жінки-лідерки перестають бути винятком

Як змінити цю ситуацію? Дослідження виявили три порогових відсоткових значення: 15-25-35.

Якщо жінок в колективі менше 15%, їх сприймають білими воронами, не такими, негативно відмінними. Усі помилки, які зробить жінка в такому середовищі стануть тавром для всіх жінок світу.

Коли частка жінок трохи більша, але все ще не досягла 25%, їх бачать як міноритарну групу, помітну, але все ще дуже іншу порівняно з 75% чоловіків. Їх все ще сприймають дуже критично, негативно, вважають, що, відстоюючи свої права, вони хочуть щось відібрати у чоловічої більшості. І це теж проблема.

Якщо частка жінок перевищує 35%, на них дивляться інакше. З’являється розуміння, що жінки можуть бути як super tough, так і soft. Вони інші, але, використовуючи відмінні підходи, ефективні. Тобто 35% жінок-лідерок – це той поріг, при якому суспільство з розумінням ставиться до того, що жінки можуть помилятися і що в них можуть бути інші підходи, але це не робить їх гіршими за чоловічі.

З цього виникла ідея квотування жінок на рівні 30-40% у країнах західного світу. І коли ми перетнемо межу в 35%, то зможемо спокійно говорити про жіноче лідерство, матимемо змогу дотримуватися будь-якого стилю управління – і це сприйматиметься нормально.
Поки цього нема, жінки мають одночасно грати за чоловічними правилами й демонструвати суспільству м’якість. Тобто ми постійно ніби одягаємо два капелюхи на одну голову й доводимо, що ми м’які, співчутливі, ми team player, але при цьому досягаємо, показуємо твердий результат, впливаємо і можемо вести за собою.

Ти в сестринстві чи Queen Bee?

Жінок просувають по кар’єрних сходах за їхні попередні успіхи, чоловіків – тому що бачать у них потенціал. Це дані міжнародного дослідження. Тобто жінки можуть досягати тих самих результатів і лідерських позицій, що й чоловіки, але їм потрібно докладати для цього в рази більше зусиль.

Друга глобальна проблема: жінки менше впевнені в собі. Результати іншого дослідження показали, що чоловіки подаються на вакансію, якщо впевнені, що відповідають описові позиції на 60% чи й менше, жінки – якщо впевнені, що відповідають на 100%.

І третя проблема, яку ми виразно спостерігаємо в Україні, – висока конкуренція між самими жінками. У нас немає підтримки жінок жінками, немає сестринства. В Америці таке явище називають Queen Bee. Жінка-лідерка не підпускає до себе інших жінок і не допомагає їм. Логіка така: якщо я пройшла цей важкий шлях – і ти маєш. У чоловічому середовищі інакше: вони одне одного підтягують. Відсутність жіночої взаємопідтримки – це ситуація, яку нам потрібно зламати. Ми маємо зрощувати сестринство.

Як казала Мадлен Олбрайт, у пеклі є окреме місце для жінок, які не підтримують інших жінок. Цей вислів потрібно написати великими літерами в кабінетах жінок, які обіймають керівні посади в Україні, щоб вони про це не забували.

Ірина Папуша,
співзасновниця та президентка Women Leaders for Ukraine