Головний бар'єр — якість інформації

Війна, корупція, складне регулювання — усе це впливає на інвестиційну привабливість українських надр. Але є щось фундаментальніше: інвестор не вкладе гроші в те, чого не бачить. А переважна більшість геологічних даних України — це спадок радянської доби, якому переважно від 30 до 60 років.
Радянські геологічні служби каталогізували фізичні обсяги руди, не ставлячи питання економічної доцільності видобутку. А інвестора цікавить саме це — якість руди, глибина залягання, логістика, екологічні обмеження. Для більшості українських родовищ критичних мінералів ці параметри залишаються неверифікованими.
Близько 60 тисяч геологічних звітів досі існують у паперовому вигляді. Під час пілотного проєкту з ЄБРР оцифрували 6 тисяч томів по 125 родовищах критичних мінералів. 
При цьому дані щодо стратегічних корисних копалин до 2025 року залишалися обмеженими в доступі. Європейська бізнес-асоціація у лютому 2025-го офіційно зверталася до Кабміну, зазначаючи, що такі обмеження перешкоджають укладанню міжнародних угод та ускладнюють співпрацю зі стратегічними партнерами.

Що насправді потрібно інвестору

Великий гірничодобувний проєкт — це від 500 мільйонів до мільярда доларів інвестицій. За даними S&P Global, для шахт, запущених у 2020–2024 роках, термін від відкриття до початку видобутку зріс майже до 18 років — утричі більше, ніж у 1990-х.

Інвестор потребує послідовного підтвердження перспективності інвестицій — від попереднього дослідження до повноцінного банківського ТЕО. При таких масштабах паперовий звіт шістдесятирічної давності нічого не вартий.

Українська Державна комісія по запасах (ДКЗ) успадкувала радянську методологію. За визнанням самої ДКЗ, українська класифікація зосереджена на фізичних обсягах. Тоді як міжнародні стандарти сімейства CRIRSCO — JORC, NI 43-101, PERC — орієнтовані на інвестиційну привабливість і ринкову звітність.

На практиці це означає, що дані у форматі JORC не можуть бути поставлені на Державний баланс запасів України. Тому компанія, яка хоче залучити міжнародне фінансування, змушена проводити подвійну оцінку — одночасно за українськими та міжнародними стандартами.

Цей шлях від радянського звіту до інвестиційно готового проєкту зазвичай виглядає так: нове буріння для підтвердження ресурсу, лабораторні випробування технології збагачення, екологічна оцінка, передтехніко-економічне обґрунтування — і лише після цього повноцінне банківське ТЕО.

Тож для України, де більшість даних потребують повної переоцінки за міжнародними стандартами, шлях до повноцінного видобутку може бути навіть довшим за 18 років.

Світовий досвід

Австралія у рамках програми «Exploring for the Future» (завершена у 2024 році) інвестувала 225 мільйонів австралійських доларів за вісім років у зйомку 3 мільйонів квадратних кілометрів. Але ключовою є навіть не сума інвестицій, а модель. Держава збирає доконкурентні геодані і викладає їх у повний відкритий доступ, а бізнес вирішує, де бурити. За оцінками Deloitte Access Economics, саме відкритість даних забезпечила 3.5% до ВВП країни - близько 76 мільярдів доларів. 
Австралійський досвід став моделлю. США запустили Earth MRI — першу масштабну геологічну зйомку за півстоліття з бюджетом 320 мільйонів доларів. Саудівська Аравія інвестувала 530 мільйонів у аналогічну програму. Канада та країни ЄС розширюють власні геологічні служби. 
Ми маємо перейти від оцифрування архівів до створення нових даних інвестиційного рівня. Проєкт ЄБРР оцифрував 6 тисяч томів, контракт на другу фазу підписано. Це необхідний крок — але навіть оцифрований радянський звіт не стає JORC-сумісним. Потрібні нові зйомки ключових родовищ критичних мінералів із відкритою публікацією результатів.
Ресурси в нас є. Бракує підходу, який перетворює підземне багатство на інвестиційно готові проєкти. Кожен місяць зволікання — це час, коли інші країни просувають власні стратегії критичних мінералів.

Кадровий вимір проблеми

Глобальна гірничодобувна галузь переживає кадрову кризу на всіх рівнях: у США половина робочої сили у майнінгу виходить на пенсію до 2029 року, кількість випускників профільних програм скоротилася на 39–63% за останнє десятиліття, 70% молоді навіть не розглядає кар’єру в галузі. 
McKinsey фіксує, що проблема не лише в кількості — галузь визначає «компетентність» занадто вузько, як технічну кваліфікацію, тоді як сучасний проєкт потребує розуміння фінансів, ESG, ланцюгів постачання та інвестиційної комунікації. 
Це замкнене коло. Без управлінських команд, здатних залучати капітал і розвивати проєкти, галузь не зростає — а галузь, яка не зростає, не приваблює ні інженерів, ні геологів, ні інвесторів. Для України, яка хоче перетворити видобувний сектор на магніт для інвестицій, розірвати це коло — не менш важливе завдання, ніж оновити геодані.
Щоб вирішити цю проблему, KSE GBS запустила програму «Менеджмент з надрокористування», на якій ви навчитесь управляти видобувними проєктами: інвестиції, ризики, моделювання та обґрунтовані рішення. Детально про це за посиланням.