Економічна війна: нова реальність для українських підприємств

За дев'ять місяців 2026 року в Україні зафіксовано 1 569 атак на об'єкти бізнесу. Прямі збитки становлять $7,7 млрд, з яких $3,3 млрд припадає на енергетику, ще $2,4 млрд — на складську інфраструктуру.
Ці втрати безпосередньо впливають на економічні прогнози. За оцінками, озвученими під час виступу, ВВП України за підсумками року може скоротитися на 0,5%. Навіть оптимістичний сценарій передбачає зростання лише до 1,5%.
Водночас економічне протистояння відбувається в обох напрямках. За розрахунками KSE Institute, прямі втрати російської економіки від ударів по нафтопереробних заводах оцінюються у $20 млрд — без урахування витрат на відновлення пошкоджених об'єктів.

Водночас змінюється географія загроз. Якщо раніше фізичний захист інфраструктури був пріоритетом насамперед прифронтових регіонів, сьогодні потреба в резервному енергоживленні, альтернативному водо- й теплопостачанні та захисті виробничих потужностей актуальна для всієї країни.

Одним із перспективних напрямів вона назвала підземне будівництво. Для бізнесу такі проєкти потребують значних інвестицій, а отже — відповідних програм пільгового кредитування.

Доступ до фінансування та страхування воєнних ризиків

За словами Юлії Свириденко, у проєкті державного бюджету на 2027 рік збережені програми підтримки бізнесу, зокрема «Доступні кредити 5-7-9%».
Проте фінансування залишається нерівномірним: 56% коштів за програмою припадає на Київ та Київську область, тоді як банки неохоче кредитують підприємства прифронтових регіонів.
Ще один пріоритет — масштабування страхування воєнних ризиків. За наведеними під час виступу даними, до Експортно-кредитного агентства надійшло 240 заявок на отримання відшкодування для зменшення вартості страхової премії. Цього недостатньо для масштабів української економіки. Розширення програми потребує додаткових ресурсів, зокрема міжнародного фінансування.

Переробка та нові ринки як можливості для розвитку

Попри логістичні обмеження, українські підприємства продовжують адаптуватися: переорієнтовують маршрути, використовують дунайські порти та залізничний транспорт.
Однак для довгострокового розвитку, на думку Юлії Свириденко, важливо активніше інвестувати в переробку. Виробництво продукції з вищою доданою вартістю дозволяє не лише збільшувати економічну цінність експорту, а й зменшувати фізичні обсяги вантажів, що критично за умов обмеженої логістики.
Водночас війна створює попит на нові продукти та послуги, зокрема у сфері безпеки. Один із прикладів — ринок гуманітарного розмінування.
Президенка KSE BS розповіла, що спочатку експерти оцінювали, що на очищення українських територій знадобиться 100–200 років. Тому одним із рішень стало залучення приватного сектору. Сьогодні в Україні є близько 200 операторів, які можуть здійснювати гуманітарне розмінування. Держава забезпечує регулювання та сертифікацію, а приватні компанії конкурують за виконання робіт через систему закупівель.